Ванітас

van1Ванітас (лат. vanitas, букв. — «марнота, марнославство») — жанр живопису епохи бароко, алегоричний натюрморт, композиційним центром якого традиційно є людський череп. Ці картини, що є ранньою стадією розвитку натюрморту, призначалися для нагадування про швидкоплинність життя, марнотність задоволень та неминучість смерті. Найбільшого поширення набули у Фландрії та Нідерландах в XVI і XVII століттях, Окремі приклади жанру трапляються у Франції та Іспанії.
картини на замовлення Львів – 093 874 – 91 – 64
Термін походить з біблійного вірша (Біблія Екл. 1:2) Vanitas vanitatum et omnia vanitas («Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!»).

van2Натюрморти vanitas в початковій формі були фронтальними зображеннями черепів (зазвичай в нішах зі свічкою) або інших символів смерті та тлінності, які в епоху Ренесансу писалися на реверсах портретів. Ці vanitas, а також квіти, які малювали на звротах — найраніші приклади жанру натюрморту в європейському мистецтві Нового Часу (наприклад, перший голландський натюрморт — це саме «Vanitas» пензля Якоба де Гейна). Ці черепи на зворотах портретів символізували смертність людської натури (mors absconditus) і протиставлялися живому стану моделі на звороті картини. Найбільш ранні vanitas — зазвичай найскромніші та похмурі, часто майже монохромні. Натюрморти vanitas виділилися в незалежний жанр близько 1550 року.

Художники XVII століття перестали зображати череп лише фронтально в композиції й зазвичай «клали» його осторонь. З часом протягом епохи бароко ці натюрморти ставали дедалі пишнішими та багатшими на деталі.

van3Жанр «ванітас» набув найбільшої популярності до 1620-х років. Розвиток жанру аж до спаду його популярності приблизно в 1650-і роки зосереджувався в Лейдені, нідерландському місті, який Бергстром у своєму дослідженні на тему нідерландського натюрморту проголосив «центром створення vanitas в 17-му столітті». Лейден був важливим центром кальвінізму, течії, яке засуджувала моральну розбещеність людства та прагнула до твердого морального кодексу. Бергстром вважав що для кальвіністських художників ці натюрморти були пересторогою щодо марнославства та тлінності та були ілюстрацією кальвіністської моралі того часу. Також на розвиток жанру ймовірно вплинули гуманістичні погляди та спадщина жанру memento mori.