Батальний жанр

bat5

В 1503 р. двом великим італійским художникам були замовлені картони для майбутніх фресок, які повинні були прославити військові успіхи флорентійської республіки. Леонардо обрав сюжетом битву під Ангьяри, зобразивши люту сутичку вершників на конях, що здибилися. Картон був сприйнятий сучасниками як осуд звірячого божевілля війни, де люди втрачають своє людське обличие й уподібнюються диким звірам. Перевага була віддана твору Мікеланджело «Битва під Кашину», що акцентував момент героїчної готовності до боротьби. Обидва картони не збереглися й дійшли до нас у гравюрах, виконаних в XVI-XVII вв. по малюнках художників, що копіювали ці сцени на початку XVI в. Проте їхній вплив на наступний розвиток європейського батального живопису було дуже значним. Можна сказати, що саме із цих добутків починається формування батального жанру. Французьке слово «батай» означає «битва». Від нього одержав назву жанр образотворчого мистецтва, присвячена темам війни й військового життя. Головне місце в батальному жанрі займають сцени боїв і військових походів. Художники-Баталісти прагнуть передати пафос і героїку війни. Нерідко їм вдається розкрити історичний зміст військових подій. У цьому випадку добутку батального жанру зближаються з історичним жанром (наприклад, «Здача Бреди» , 1634-1635, Прадо, Мадрид), піднімаючись до високого рівня узагальнення зображуваної події, аж до викриття антилюдської сутності війни (картон Леонардо да Вінчі) і її сил, що розв’язали, («Придушення індійського повстання англійцями» В. В. Верещагіна, ок. 1884; «Герника» , 1937, Прадо, Мадрид). До батального жанру відносяться також добутки, що зображують сцени військового побуту (життя в походах, таборах, казармах). З великою спостережливістю фіксував ці сцени французький художник XVIII в. А. Ватто («Військовий роздих», «Тягаря війни», обидві в ГЕ).
купити картину Львів – 067 785 – 19 – 00
Зображення сцен битв і військового життя відомі із глибокої стародавності. Різного роду алегоричні й символічні добутки, що прославляють образ пануючого-переможця, були широко поширені в мистецтві Древнього Сходу (наприклад, рельєфи із зображеннями ассірійських царів, що осаджують ворожі фортеці),(копія мозаїки битви Олександра Македонського з Дарієм, IV-III вв. до н.е.), у середньовічних мініатюрах

bat1
Д. Веласкес. Здача Бреди. 1634-1635. Полотно, масло. Пра-До. Мадрид

Однак формування батального жанру ставиться до XV-XVI вв. На початку XVII в. велику роль у становленні батального жанру зіграли офорти француза Ж. Калло, що викривали жорстокість завойовників, що гостро показували народні нещастя в період воєн. Поряд з полотнами Д. Веласкеса, що глибоко розкривали соціально-історичний зміст військової події, з’являються жагучі, перейнятим пафосом боротьби картини фламандця . Із середини XVII в. переважають документально-хронікальні сцени військових битв і походів, наприклад у голландця Ф. Вауермана («Кавалерійський бій», 1676, ГЕ).

bat2
Р. Гуттузо. Битва Гарібальді у моста Амиральо. 1951-1952. Полотно, масло. Бібліотека Фильтринелли. Милан.

В XVIII- початку XIX в. батальний живопис розвивається у Франції, де особливо відомі картини А. Гро, що прославляють Наполеона I. Приголомшливі сцени мужньої боротьби іспанського народу із французькими загарбниками відбиті в графіку й живописі (серія офортів «Нещастя війни», 1810-1820). Прогресивна тенденція розвитку батального жанру спостерігається в XIX-XX вв.

а.

Пов’язаний з реалістичним розкриттям соціальної природи воєн. Художники викривають несправедливі агресивні війни, прославляють народний героїзм у революційних і визвольних війнах, виховують високі патріотичні почуття. Коштовний внесок у розвиток батального жанру внесли російські художники другої половини XIX в. В. В. Верещагін і ін. Картини Верещагіна викривають мілітаризм, невтримну жорстокість завойовників, показують мужність і страждання простого солдата («Після атаки. Перевалочний пункт під Плевной», 1881, ГТГ). Суриків у полотнах «Скорення Сибіру Єрмаком» (1895) і «Перехід Суворова через Альпи» (1899, обоє в ГРМ) створив величну епопею подвигу російського народу, показав його богатирську силу. До об’єктивного показу воєнних дій прагнув у своїх панорамах «Оборона Севастополя» (1902-1904) і «Бородінська битва» (1911) Ф. А. Рубо.

У добутках радянських художників-баталістів розкривається образ радянського воїна-патріота, його стійкість і мужність, безприкладна любов до Батьківщини. Уже в 1920-е рр. М. Б. Грековим були створені незабутні образи бійців громадянської війни («Тачанка», 1925, ГТГ).Він показав суворий пафос цієї епохи в монументальному полотні «Оборона Петрограда» (1928, Центральний музей Збройних Сил СРСР, Москва). Новий підйом батальний жанр пережив у грізні дні Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 р. у добутках Студії військових художників ім’я М. Б. Грекова, Кукриниксов, А. А. Дейнеки, Б. М. Неменского, П. А. Кривоногова й інших майстрів. Непохитну мужність захисників Севастополя, їхню тверду рішучість боротися до останнього подиху показав Дейнека в перейнятої героїчним пафосом картині «Оборона Севастополя» (1942, ГРМ). Сучасні радянські художники-баталісти відродили мистецтво , створили добутку на теми цивільної (Е. Е. Моисеенко й ін.) і Великої Вітчизняної воєн (А. А. Мильников, Ю. П. Кугач і ін.).

bat4
М. Б. Греков. Тачанка. 1933. Полотно, масло. Центральний музей Збройних Сил СРСР. Москва