Картини та біографія Михайла Врубеля

Врубель Михайло Олександрович (Mikhail Vrubel, 1856-1910), російський художник, найбільший представник символізму та модерну в російській образотворчому мистецтві. Народився в Омську 5 (17) березня 1856 року. Навчався Врубель в Петербурзькій Академії мистецтв (1880-1884) у Павла Петровича Чистякова; уроки акварелі брав у Іллі Юхимовича Рєпіна. Особливий вплив на Врубеля надав живопис венеціанського Відродження (із сучасників – іспанець М.Фортуні і англійські прерафаеліти).

Самобутня манера Врубеля – особливого роду кристалічний малюнок, мерехтливий тонами «синьо-лілового світового сутінку» – остаточно сформувалася в його київські роки (1884-1889), причому в руслі церковного мистецтва. Запрошений для реставрації Кирилівської церкви (12 століття), художник Михайло Врубель в ряді випадків повинен був виконати нові композиції (зокрема, “Зішестя Святого Духа”, 1884); тоді ж він написав і ікону “Богоматір з немовлям” (Київський музей російського мистецтва). Візантійська традиція насичується тут гострим, трагічно-напруженим психологізмом нового часу.
картини на замовлення Львів – 093 874 – 91 – 64
Феєрична пишність врубелевского колориту повною мірою проявилося в картині “Дівчинка на тлі персидського килима” (1886, там же). Після переїзду в Москву Врубель стає одним з найактивніших членів мистецької групи Сави Мамонтова. Тут живописець пише ряд кращих своїх картин, працює в майоліці – скульптури Цар Берендей, Лель, Волхова, – все в Третьяковській галереї, Москва; звертаючись до дизайну, виконує ескізи керамічної печі, вази, лави (Музей в Абрамцеве).

vrub1

Політ Фауста і Мефістофеля 1896 Третьяковська галерея

«Російський стиль» цих речей знаходить вираз і в його сценографії, пов’язаної з Московською приватною російською оперою Сави Івановича Мамонтова, у тому числі в оформленні “Садко” (1897) і “Казки про царя Салтана” (1900) Миколи Андрійовича Римського-Корсакова. Талант Врубеля-декоратора проявляється і в його величезному панно “Принцеса Мрія”, замовленому для Нижегородського ярмарку (1896, Третьяковська галерея). Атмосфера чарівної казки, характерна для картин “Пан” (1899), “Царівна-Лебідь”, “До ночі”, “Бузок” (усі 1900), пронизана характерним для символізму почуттям темного хаосу, прихованого за зовнішніми покривами світобудови. Експресивно-драматичні й портрети (К. Д. і М. І. Арцибушевих, а також Сави Мамонтова, всі три 1897; всі роботи – в Третьяковській галереї). Прихований трагізм досягає кульмінації в тих врубелевских образах, які сходять до його ілюстраціям до поеми Лермонтова “Демон” (акварель, білила, 1890-1891, Третьяковська галерея та Російський музей, Санкт-Петербург), – в картинах “Демон” (1890) і “Демон повалений” (1902; обидві роботи – Третьяковська галерея).

vrub2

“Демон повалений” 1902

Конгломерат іскристих форм в останній картині близький вже до безпредметного мистецтва.
У 1902 році Врубеля вражає важкий душевний недуга, але і в пізній свій період (проведений в основному в приватних клініках Москви та Петербурга) він створює чимало робіт, відзначених вишуканою майстерністю (“Перлина”, 1904; Портрет Валерія Яковича Брюсова, 1906), – робіт, перехідних від модерну до авангарду. У 1906 художник осліп. Помер Врубель в Петербурзі 1 (14) квітня 1910. Вплив його мистецтва був універсальним: в тій чи іншій мірі його зазнали практично всі великі майстри російського мистецтва 20 століття