Картини та біографія Франсиско де Гойя

Гойя-і-Лусьентес (Fransisko Goya y Lucientes) Франсіско Хосе де (1746-1828), іспанський живописець, гравер, художник. З 1760 навчався в Сарагосі у Х.Лусана-і-Мартінеса. Близько 1769 Гойя відправився в Італію, в 1771 повернувся в Сарагосу, де писав фрески в дусі італійського бароко (розписи бічного нефа церкви Нуестра Сеньйора дель Пілар, 1771-1772). З 1773 художник працював у Мадриді, в 1776-1791 виконав для королівської мануфактури понад 60 гобеленів з насиченими за кольором і простими по композиції сценами повсякденного життя і народних розваг (“Парасолька” 1777, “Гра в пелоту”, 1779, “Гра в піжмурки “, 1791, – все в Прадо, Мадрид).
купити картину Львів – 093 874 – 91 – 64
З початку 1780-х років Гойя здобув популярність і як автор виконаних в тонкій колірній гамі портретів, фігури і предмети в яких ніби розчиняються в тонкій серпанку (“Сім’я герцога Осуна”, 1787, Прадо, Мадрид; портрет маркізи А.Понтехос, близько 1787, Національна галерея мистецтва, Вашингтон). У 1780 Гойя був обраний до мадридську Академію мистецтв (з 1785 віце-директор, з 1795 – директор її живописного відділення), в 1799 – “перший живописець короля”. Одночасно у творчості Гойї наростають риси трагізму, неприязнь до феодально-клерикальної Іспанії “старого порядку”. Потворність її моральних, духовних і політичних засад Гойя розкриває в гротескно-трагічної формі, питающейся фольклорними витоками, у великій серії офортів «Капрічос» (80 аркушів з коментарями художника, 1797-1798); смілива новизна художньої мови, гостра виразність ліній і штрихів, контрастів світла й тіні, з’єднання гротеску і реальності, алегорії і фантастики, соціальної сатири і тверезого аналізу реальності відкривали нові шляхи розвитку європейської гравюри.
goya2

Маха оголена 1800, Музей Прадо, Мадрид

У 1790-х – початку 1800-х років виняткового розквіту досягло портретна творчість Гойї, в який звучать тривожне почуття самотності (портрет сеньйори Бермудес, Музей образотворчих мистецтв, Будапешт), мужнє протистояння і виклик навколишньому (портрет Ф.Гіймарде, 1798, Лувр, Париж), аромат таємниці та прихованої чуттєвості (“Маха одягнена” і “Маха оголена”, обидві – Прадо, Мадрид). З дивовижною силою викриття відобразив художник гордовитість, фізичне і духовне убозтво королівської сім’ї в груповому портреті “Сім’я Карла IV” (1800, Прадо, Мадрид). Глибоким історизмом, пристрасним протестом пройняті великі картини Гойї, присвячені боротьбі проти французької інтервенції (“Повстання 2 травня 1808 в Мадриді”, “Розстріл повстанців в ніч на 3 травня 1808”, обидві – близько 1814, Прадо, Мадрид), філософськи осмислюється долі народу серія офортів “Лиха війни” (82 аркуша, 1810-1820).

goya3

Розстріл повстанців в ніч на 3 травня 1808

На початку 1790-х років важка хвороба привела художника до глухоти. Надзвичайно важкі для нього роки, що збіглися з періодом жорстокої реакції, він провів у своєму заміському будинку “Кінто дель Сордо” (“Будинок глухого”), стіни якого розписав маслом. У створених тут сценах (нині в Прадо, Мадрид), що включають небачено сміливі для свого часу, остродінамічние зображення багатоликих мас і страхітливі символіко-міфологічні образи, він втілював ідеї протистояння минулого і майбутнього, нескінченно-ненаситного старезного часу (“Сатурн”) і визвольної енергії юності (“Юдифь”). Ще складніше система похмурих гротескних образів в серії офортів “Диспаратес” (22 аркуша, 1820-1823). Але і в найпохмуріших баченнях Гойї жорстока темрява не може придушити притаманне художнику відчуття вічного руху, вічного оновлення життя, що стало лейтмотивом в картині “Похорон сардинки” (близько 1814, Прадо, Мадрид), в серії офортів “Тавромахия” (1815).

З 1824 Гойя жив у Франції, де писав портрети друзів, освоював техніку літографії. Мистецтво Гойї вплинуло на формування багатьох художніх явищ 19 століття. Його вплив відчувається у творчості Жеріко, Делакруа, Дом’є, Едуард Мане. Вплив його творчості на живопис і графіку мало загальноєвропейський характер і позначається аж до сучасності.