Якісна теплоізоляція фасаду дозволяє взимку зменшити витрати на опалення, а влітку на кондиціювання повітря для його охолодження. У приміщенні зберігатиметься оптимальний мікроклімат за рахунок зменшення тепловтрат стін та їх перегрівання на сонці. Методів, як утеплити будинок, існує безліч, тому важливо правильно підібрати матеріали та спосіб залежно від особливостей фасаду.

Серед переваг утепленого фасаду:

• зниження тепловтрат між внутрішньою та зовнішньою частиною стіни;
• покращення зовнішнього вигляду будинку;
• зниження рівня проникнення шуму ззовні;
• усунення конденсату, що призводить до розвитку грибка та плісняви;
• запобігання передчасному руйнуванню під впливом атмосферних явищ.

Щоб домогтися необхідних показників теплозахисту будинку, потрібно правильно підібрати утеплювач фасаду, розрахувати його товщину і суворо дотримуватися техніки монтажу.

При необхідності внутрішнього ізолювання стін будинку важливо передбачити паропроникний шар приміщення. Якщо його не буде, то тепле повітря при зіткненні з поверхнею призведе до утворення конденсату. Крапельки води, потрапляючи в утеплювач, здатні призвести до зниження його теплоізоляційних характеристик і викликати незворотне пошкодження. Виною цьому буде “точка роси”.

«Точка роси» – це температурний режим повітря, при якому пар, що міститься в ньому, досягає максимально насичення і починає конденсуватися у воду.

«Точка роси» має бути зовні приміщення, а зробити це можна лише при ізоляції із зовнішнього боку. При такому підході вирівнюється температура утеплювача та навколишнього середовища. Тому «точка роси» зсувається безпосередньо до краю теплоізоляції. Поверхня стін будинку та утеплювач залишаються сухими, а значить, не схильні до передчасного руйнування.

Популярні теплоізоляційні матеріали та критерії вибору

З великого списку утеплювачів можна виділити декілька, які відрізняються доступною вартістю, але мають високі експлуатаційні характеристики. До них відноситься пінополістирол ( EPS ), екструдований пінополістирол (ЕППС), кам’яна вата, термопанелі.

Параметри при виборі утеплювача:

1. Показник теплопровідності.. Він дорівнює кількості тепла, яка проходить крізь матеріал завтовшки 1 м на площі 1 м ² при різниці температур на протилежній поверхні 10 ° C . Для позначення параметра використовуються Вт/(м* K ).
2. Щільність . Являє собою співвідношення ваги до об’єму, що займається, позначається в кг/м ³ .
3. Сорбційна вологість . Використовується для позначення показника рівноважної гігроскопічної вологості за різних температурних режимів і коливань відносної вологості повітря.
4. Біостійкість . Показує, наскільки матеріал стійкий до розвитку грибка, плісняви, дії комах-шкідників. Найвищу біостійкість мають утеплювачі, які не бояться високої вологості.
5. Міцність . Межа стиснення у різних утеплювачів коливається в межах від 0,2 до 2,5 МПа. Якщо він більше 5, то такі матеріали використовуються для теплової ізоляції несучих конструкцій, що захищають.
6. Стійкість до дії температурних режимів.. Цей параметр показує при перевищенні якогось порога нагрівання утеплювач втрачає свою механічну стійкість і руйнується.
7. Морозостійкість . Позначає можливість заморожування та розморожування утеплювача без порушення структури.
8. Водопоглинання . Показує, скільки рідини може увібрати, а також утримати у своїх порах утеплювач при безпосередньому контакті з водою. Для зменшення водопоглинання вдаються до гідрофобізації. Вона передбачає, що в процесі виготовлення в матеріал вводять спеціальні добавки, що відштовхують воду і запобігають намоканню.
9. Вогнестійкість . Відображає стійкість утеплювача до дії відкритого вогню протягом певного періоду.

Найпрактичнішим варіантом на сьогодні вважається використання базальтової вати. Вона ідеально підходить для стін. А на цоколь краще монтувати міцніший, щільніший і стійкіший до деформацій піноплекс.

Пінополістирол

ПКС часто називають «пінопластом». Випускається у вигляді плит різних розмірів. Він має комірчасту структуру, яка заповнена повітрям.

Переваги пінопласту:

• невисока вартість;
• простота монтажу;
• висока міцність на стиск;
• мінімальне водопоглинання;
• негорючість (самозагасання).

ППС заборонено використовувати всередині будинку, оскільки при пожежі він виділятиме отруйні для людини гази. Матеріал має низьку паропроникність, тому не підходить для стін із «дихаючих» матеріалів.

Екструдований пінополістирол

Відрізняється від класичного пінопласту способом виробництва. Але сировиною йому також є гранули ППС. По ряду властивостей ЕППС краще пінопласту:

• відсоток водопоглинання менший на 2-5%;
• на 20-30% менша теплопровідність;
• у 2 рази більша міцність на стиск.

ЕППС також має низьку паропроникність. Його можна також використовувати для цоколя, фундаменту та «нульового» поверху. Крім того, у його волокнах не заводяться гризуни. До недоліків відносять його високу вартість.

Кам’яна (базальтова) вата

 

Є одним із видів мінвати, сировиною для виготовлення якої виступають гірські породи, наприклад, базальт. Він має волокнисту структуру та невисоку щільність. Це забезпечує йому низьку теплопровідність, але все одно вона більша, ніж у пінопласту майже в 1,5 рази.

Базальтова вата не горить і не тліє. Вона належить до класу горючості НГ. Що особливо важливо, цей утеплювач вважається «дихаючим» або, як пишеться в сучасній нормативній документації, «має низький опір повітропроникнення».

Термопанелі

Термопанелі виготовляються із спіненого поліуретану та ППС. Вони є ізоляційною плитою, на зовнішній бік якої під час виробництва нанесений декоративний шар. Він може бути виконаний із клінкерної плитки або крихти каменю.

Термопанель із поліуретаном випускається двошаровою. Якщо утеплювачем виступає ППС, то шарів передбачається три. У ролі несучої основи, що забезпечує додаткову жорсткість, застосовується стійка до дії вологи фанера або листи OSB . Кріпиться термопанель відкритим чи закритим способом. У першому випадку застосовуються дюбелі чи анкери, у другому – система прихованого кріплення.

Важливо знати!

Поліуретан у плитах окремо без термопанелі має невисокі утримуючі здібності на відрив, тому його не слід використовувати при утепленні за системою «мокрій фасад».

Види систем зовнішнього утеплення та нормативи за кількістю шарів

Системи утеплення бувають дво- та тришарові. При цьому зовнішнє оздоблення в 3-шаровій конструкції, наприклад, штукатурка, не вважається. Але рівень теплоізоляції, який вона також забезпечує, обов’язково враховують.

Другий параметр класифікації передбачає наявність чи відсутність прошарку.

Усього є 3 рекомендованих технічних рішень:

• каркасні будинки, що мають тонколистову обшивку – тришарова стіна вентильованим або невентильованим прошарком, утеплювач розташовується посередині;
• будинки з пористого бетону – двошарова стіна, використовується цегляне облицювання, прошарок може бути як з вентиляцією, так і без;
• цегляна стіна, керамзитобетон чи залізобетон – підходить будь-який варіант утеплення.

Важливо знати!

Найчастіше вибирають одну з двох технологій утеплення – навісний чи «мокрий» фасад.

Правильне утеплення в залежності від матеріалу стін

 

Якщо йдеться про цегляну або блокову стіну, то обмежень при виборі технології утеплення абсолютно немає. Різниця буде тільки через відмінність обраної фінішної обробки:

1. Лицьова цегла. Використовується 3-шарова конструкція стіни на гнучких зв’язках, пінополістиролу або мінералвату. Обов’язково передбачають наявність повітряного прошарку для природної вентиляції.
2. “Мокрий фасад”. Допускається використання ЕППС або мінвати. Вентиляційний зазор не потрібен, що спрощує та здешевлює монтаж.
3. Вентильований фасад. Як утеплювач підійде тільки мінералвату. Її поверх закривають шаром паро-, вітроізоляційної мембрани.